Автор: Саша (---.red.bezeqint.net)
Дата: 27-06-04 22:36
ЗАПОВIТ
(В автографi Шевченка заголовка нема)
Як умру, то поховайте
Мене на могилi,
Серед степу широкого,
На Вкраїнi милiй,
Щоб лани широкополi,
I Днiпро, i кручi
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отодi я
I лани i гори -
Все покину i полину
До самого бога
Молитися... А до того -
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвiте
I вражою злою кров'ю
Волю окропiте.
I мене в сiм'ї великiй,
В сiм'ї вольнiй, новiй
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславi
А вот еще, Дисту про Христа:
ПОЛЯКАМ
Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними... Росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа...
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп\\\'яли...
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: «Те deum! алілуя!..»
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі б так жили.
22 чевня 1847 р.
Орська Кріпость, Оренбург.
|
|
