Автор: igor (---.dip.t-dialin.net)
Дата: 30-11-04 03:40
Майдан / Статті Карта Майдану
додано: 29-11-2004
Володимир Мартинюк: Незалежний Харківстан у складі неділимого донецького Паханату.
Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101763436.html
Євген Кушнарьов до цього часу вважався вельми розумним політиком, який добре прораховує свої кроки, тримає ніс по вітру, а тому випливає з кожної ситуації.
Події останніх днів шокували перш за все, зафіксованими телекамерами, виглядом Кушнарьова, який із сяючим і рожевим від задоволення обличчям оголошував про появу на місці хоч і Харківської , але звичайної області, якогось екзотичного суверенного новоутворення . Сонцесяйний телепортрет Наполеона Бонапартовича Кушнарьова свідчив що в момент історичного проголошення в його вухах лунають звуки 5 Героїчної симфонії Бетховена колись присвяченої його славетному французькому попереднику . Коли Кушнарьов говорив про підпорядкування міліції та прокуратури йому очевидно ввижалися грізні сухопутні, військово-повітряні, і можливо навіть морські сили Харківського Халіфату з власною ядерною бомбою включно, яку до речі в Харкові є кому зробити.
Назвати халіфатом новоутворений харківський державний феномен цілком доречно, бо невдовзі Кушнарьов виявилося так званим “халіфом на годину” . Дошкульний удар новоявленій Харківській імперії нанесла власна столиця – міська рада Харкова відмовилася брати участь у процесі суверенного “харківотворення”, і своєю постановою фактично натякнула обласним депутатам і голові Кушнарьову що в Харкові та області є достатньо кваліфікованих психіатрів аби вирішити всі їхні проблеми.
Таким чином незалежний і суверенний Харківстан був депортований за межі харківської кільцевої дороги. Новоявлений не то султан , не то халіф Кушнарьов кинувся шукати нову столицю. Районній раді Дергачівського району було настійно рекомендовано прийняти “суверенну” постанову і встановити щось на манір дипломатичних стосунки з Російською Федерації.
Однак Дергачівська райрада вирішила що їй достатньо виходу і з складу СРСР , проблем із збирання та вивезення цукрового буряка, і навідріз відмовилася суверенізуватися.
Це однак не заспокоїло новоявленого харківського бонапартовича, і він як личить всі принцам без трону, подався за допомогою за “кордон” – благо сусідні Луганська та Донецькі області хоч і не так ефектно і велично, але також щось заявили про суверенітет і право на державне самовизначення.
Наступного дня безстоличний глава незалежного Харківстану виголосив палку промову на сіверодонецькому “сходняку” , а вельмиповажні збори взагалі завили що Харків повинен стати столицею “Південно-Східної Української автономної республіки”,( ПіСУАР ) , відому ще в народі під назвою Донецького Паханату. Важко сказати що уявляв Кушнарьов у цей час – чи свій майбутній пам’ятник на коні у центрі Харкова, чи думав що йому зоставлять “донецькі” коли переберуться у новоявлену столицю ПіСУАРу.
Поки що у новоявленого Паханату певна мінімальна підтримка є лише в Донецькій та Луганській областях , де місцевий електорат натужно намагається збагнути різницю між футбольним уболіванням за команду “Шахтар” і політичними пристрастями.
Дніпропетровськ, Запоріжжя і той же Харків заперечують автономізму оранжевою стихією, яка буяє в цих містах. Крим скромно мовчить, обґрунтовано вважаючи, що йому вже дали стільки автономії, що дай бог її усю “з’їсти”.
Неважко уявити собі результати погроз про відокремлення, “економічну блокаду” перш за все для двох донбаських областей Паханату. Одним із наслідків може бути наприклад завезення нелюбимого польського вугілля для забезпечення металургійних заводів Кривого Рога, Дніпропетровська та Запоріжжя. І малоприємна необхідність просити у “россиян” руду із родовищ Курської аномалії.
Міфологія про те що Донбас “всех кормит” є 100% калькою із українських ранньо-незалежницьких лозунгів початку 90 років, з тією різницею що ці лозунги ще менше відповідають дійсності, аніж лозунги часів “розвалу Союзу”
Металургійна та вугільна промисловість кругом “обкладена “найрізноманітнішими пільгами і звільненнями від податків. Вся решта “оформлена” у численних донецьких “вільних зонах” тобто податку не платить.
Однак це не хвилює “пахантську” верхівку, схоже вона в “натурі” ніколи не рахує – лише “требует свое”
Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101763436.html
|
|
