тысячелетнее иго москальской военщины отображено, например, в малорусской поэзии середины 19 века:

Степан Руданский (1834 - 1873), Співомовки:

Раз у баби перехідний
Москаль ночував,
Устав рано до походу
Та й гуску украв.
Доганяє його баба:
"Служба! Почекай!"
"А что, бабушка, мне скажешь?"
"Та гуску оддай".
"Ах ты, бог мой! Эго гуска?..
Зкой я дурак!..
Вазьми, бабка, ей-ей думал,
Что зто гусак!"

***

Кричить баба, репетує,
Пукає в вікно,
А москаль припав до плоту,
Тягне полотно.
Стягнув собі. "Прощай, бабка!
Злом не поминай!"
Стара баба у погоню:
"Служба, почекай!"
Москалеві то й байдуже,
Баба вже й клене:
"Нехай тебе, препоганий,
Куля не мине!"
"Пусть себе, — москаль говорить,
Баба паареть,
Вить добраво чаловека
Пуля не вазьметь..."
"Та богдай же тебе господь
Щастям обминув,
Богдай же ти, препоганий,
Дзвона не почув!"
"Что мне, бабка, тваи звони,
Эка не видал?..
Кабы я лишь ва паходе
Барабан слихал!"
"Богдай же ти світа-сонця
Більше не видав!
Богдай же ти зозуленьки
Більше не чував!.."
"Что мне спушать, как зазуля
Вашая поеть,
Мене в матушке Рассеи
Й одуд закуеть!.."

***

Сидить москаль коло лави,
Порох насипає.
Аж підходить стара баба.
"А що то?" — питає.
"А что ж? Икра салдацкая,
Став москаль брехати. —
Вить с энтаво у нас, бабка,
Выходют салдаты!.."
"Почекай же, бісів сину, -
Стара собі каже, —
В мене живо ікра ваша
У печі поляже!"
І ино лихе москалину
З хати одвинуло,
Баба порох та до печі —
Печі як не було!..
"Чи ж не диво з москалями, —
Баба промовляє,—
І в ікрі ще москалина,
А що виробляє?!"

***

ВАРЕНИКИ

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі...
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
"Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!.."
"Та чого зварити?.."
"Да энтаво... как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь... берут тесто,
Сыром накладают..."
"Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають...
То галушки, може?.."
"Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю...
Свари-ка мне, галубушка...
Все, бишь, забиваю...
Уж с глаз долой, так с памяти!.
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сире тесто!.."
"Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?"
"Да не пирог, голубушка...
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!.."
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче...
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана...
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
"Вареників, може?.."
Аж підскочив москалина...
Та ніколи ждати.
"Вареники-вареники!"
Та й пішов із хати.